Наталія Крутенко "Розповіді про кераміку", Київ, "Либідь", 2002. ЩО Ж ВИГОТОВЛЯЛИ НАШІ ГОНЧАРІ?
Відповідно до свого призначення гончарний посуд поділявся на: господарчий, у якому зберігали харчі, воду та інші рідини (глечики, куманці, дзбани, тикви, банки, барильця, фляги); кухонний, у якому готували страви (горщики, макітри, чавуни, ринки, ступки); столовий, з якого споживали їжу (миски, полумиски, тарелі, кухлі, келихи, чашки, цукорниці, сільнич¬ки); аптекарський, у якому готували й зберігали ліки (ступки, мисочки, баночки); ритуальний, який використовували в релі¬гійних обрядах (кадильниці).
Тепер познайомимося ближче з формами й призначенням основних видів українського керамічного посуду, а також з пов'язаними з ним приказками, прислів'ями, жартами, порів¬няннями, лічилками, загадками. Згадуючи в них посуд, народ нерідко одухотворював його, наділяв людськими рисами, чесно¬тами й вадами. Чимало приказок мають жартівливий або повчальний характер. У них виявилися мудрість українського народу, його дотепність, спостережливість, природне почуття гумору. Якщо ти почуєш інші, не наведені тут, приказки, загадки, пісні чи оповідки, образні слова чи вирази, присвячені глиняному череп'ю, — занотуй їх. Це все зразки усної народної творчості — фольклору, обереги пам'яті нашого народу. Їх треба збирати й вивчати.
Горщик, горщок, горшок, горнець, горня, горнятко, махітка, махотка — куляста посудина з широким отвором, однією або двома ручками, має покришку. Залежно від величини й призначення в горщиках варили борщ, кашу, вареники, готували печеню, інші страви, а також виварювали білизну.
НЕ СВЯТІ ГОРШКИ ЛІПЛЯТЬ.
УСЯКИЙ ГОНЧАР НАД СВОЇМ ГОРЩИКОМ ПАН.
І НА ДІРЯВИЙ ГОРНЕЦЬ ЗНАЙДЕТЬСЯ ПОКУПЕЦЬ.
ХВАЛИ НЕ ГОРЩИК, А КУХОВАРКУ.
ЩЕРБАТОГО ГОРЩИКА НІКОЛИ НЕ НАПОВНИШ.
ХОЧ ГОРЩИКОМ НАЗВИ, ТІЛЬКИ В ПІЧ НЕ СТАВ.
ЩО 3 ГОРЩИКА ВИБІЖИТЬ, ТОГО НЕ ПОЗБИРАЄШ. (По-
рівняй: Що з воза впало, те пропало.)
НЕ ГОТУЙ ГОРЩИКА, ДОКИ ПТАХА НЕ ВПОЛЮВАВ. (Порівняй: Не кажи «гоп», доки не перескочиш.)
ЯКБИ ГОРЩИКИ НЕ РОЗБИВАЛИСЬ, ГОНЧАРІ Б ГОЛОДНІ ЗОСТАЛИСЬ.
МАЛИЙ ГОРЩОК ТЕЖ УМІЄ ВАРИТИ. КРАЩЕ ОДНА РИБИНА У ГОРЩИКУ, НІЖ ДЕСЯТЬ У МОРІ. КРАЩЕ ОДИН ПОВНИЙ ГОРЩИК, НІЖ ДЕСЯТЬ ПОРОЖНІХ.
БУДЕ В МІШКУ - БУДЕ І В ГОРШКУ. (Тобто, як будуть гроші — буде що їсти.)
ГОЛОД НАВЧИТЬ І ГОРШКИ ЛІПИТЬ.
ЯКИЙ МУЛЯР - ТАКИЙ ФУНДАМЕНТ, ЯКИЙ ГОНЧАР - ТАКИЙ ГОРЩИК.
ГАРНИЙ ГОРЩИК САМ СЕБЕ ВИХВАЛЯЄ.
БУВ БИ ГОРЩИК ТА БУЛО Б У ГОРЩИКУ, А ПОКРИШКУ ЗНАЙДЕМО.
ГОРЩИК 3 ГОРЩИКА ГЛУЗУЄ, А ОБИДВА ЧОРНІ.
ЗА ГОРОДОМ КОЗУ ПАСЛА,
НАЗБИРАЛА ГОРЩИК МАСЛА,
ГОРЩИК МАСЛА, ДІЖКУ СИРУ -
ВАРЕНИКІВ НАВАРИЛА. (З народної пісні.)
ПОРОЖНІЙ ГОРНЕЦЬ ДЗВЕНИТЬ, А ПОВНИЙ МОВЧИТЬ. (Нерозумна, «пуста» людина любить багато говорити, вихвалятись, а розумна поводиться стримано.)
ЧОРНІЄ, МОВ ГЛЕЧИК НА КІЛКУ. (ПОРІВНЯННЯ.) ОСАДИЛА, МОВ ГОРЩИК ВІД ЖАРУ ВІДСТАВИЛА. (Порів¬няння.)
ІДЕ, ЯК ГОРЩИКИ ВЕЗЕ. (Тобто повільно. — Порів¬няння.)
КАЗЦІ КІНЕЦЬ - РОЗБИВСЯ ГОРНЕЦЬ. (Приказка-кінцівка в казці чи оповідці.)
Глечик, глек, гладишка, гладуш, гладущик, дзбан, дзбанок, жбан — висока посудина з округлими боками, широким горлом, іноді з ручкою. Для молока, сиро¬ватки, ряжанки, квасу, меду, узвару тощо.
ЯКА ГЛИНА, ТАКИЙ І ГЛЕЧИК.
У НОВОМУ ГЛЕЧИКУ Й ВОДА ХОЛОДНІША. (Тобто краща.)
ГАРНІ ГЛЕКИ В ГОНЧАРЯ НЕ ЗАЛЕЖУЮТЬСЯ. ТРАПИТЬСЯ НА ВІКУ ВАРИТИ БОРЩ 1 В ГЛЕКУ. (Тобто всяке буває в житті, навіть незвичайне.)
ЖАРТУЙ, ГЛЕЧИКУ, ПОКИ НЕ ЛУСНУВ.
СПІВАЄ, ЯК МУХА В ГЛЕЧИКУ. (Тобто погано. — Порів¬няння.)
НАРАДІВСЯ, МОВ ТОЙ ГЛЕЧИК НА ДІРЯВОМУ ВОЗІ. (Про уявну радість. — Порівняння.)
АРШИН - НЕ СУКНО, ГЛЕК - НЕ ВИНО, А ІВАН У НАС НЕ РОБІТНИК. (Порівняння.)
ВОНИ ГЛЕК МІЖ СОБОЮ РОЗБИЛИ. (Тобто посварилися. Порівняй: Катерина та Дем'ян посварились за бур'ян.)
Є В ГЛЕКУ МОЛОКО, ТА ГОЛОВА НЕ ВЛІЗЕ. (Порівняй: Хоч близько, та слизько. Коло носа в'ється, а в руки не дається.)
НАТЕ Й МІЙ ГЛЕК НА КАПУСТУ, ЩОБ І Я БУЛА ХІВРЯ (Про людину, яка втручається у кожну справу.)
КАМІНЬ 3 ГЛЕЧИКОМ НЕ ПОГОМОНЯТЬ РАЗОМ. (Про людей різних, розбіжних поглядів.)
РОЗБИЙСЯ, ГЛЕК, ПРОЛИЙСЯ, ВОДА, ЩЕЗНИ, МОЯ БІДА
(Замовляння.)
ПОВАДИТЬСЯ ГЛЕЧИК ПО ВОДУ ХОДИТИ - ТАМ ЙОМУ Й ГОЛОВУ ПОЛОЖИТИ.
ВИДНО ПО ЧЕРЕПКАХ, ЩО ТО БУВ ЗА ГЛЕК.
ПРИСЛІВ'Я В РОЗМОВІ - ЯК СОЛОДКИЙ МЕДУ ГЛЕЧИКУ.
ХОЧ НА МЕНІ ЖУПАН ДРАН, Є У МЕНЕ ГРОШЕЙ ЖБАН. (Про людину-хвалька.)
УСИП МЕНІ МЕДУ ЖБАН, А Я ТОБІ ЗАПЛАЧУ ЯК ПАН.
ДО ЧАСУ ЖБАН ВОДУ НОСИТЬ ТА ЛЮДЕЙ ПИТИ ПРОСИТЬ. (Тобто нічого немає вічного, колись і жбан розіб'є¬ться.)
ІДЕ ПОЛЕМ - ЦОРКОЧЕ,
ЗАЙДЕ У ВОДУ - БУЛЬКОЧЕ. (Загадка про жбан.)
Макітра, макотерть — велика, глибока посудина з ручками. В ній учиняли тісто, збивали масло, розтирали мак, солили овочі, складали вареники та хліб. Використовуючи макітру, стригли чоловіків: її надівали на голову й підстригали волосся кругом, попід краями посудини. Зачіска називалась «під макітру».
ЗМАКІТРИТИ. (Тобто зрозуміти, втямити, зметикувати.)
ГОЛОВА ЗАМАКІТРИЛАСЬ. (Запаморочилась. — Порів¬няння.)
В КОЖНУ МАКІТРУ
СІЛО ПО ВІТРУ,
В КОЖНИЙ ГОРЩИК
БРИЗНУВ ТРАВНЕВИЙ ДОЩИК. (Лічилка.)
ВЕРТИТЬСЯ, ЯК МАКОГІН ПО МАКІТРІ. (ПОРІВНЯННЯ.)
НЕ ШУКАЙ У МАКІТРІ ГОРОШИНУ. (Тобто не будь дріб'язковим.)
Ринка — сковорода з трубчастою ручкою-тулійкою, Іноді на трьох ніжках — смажити яєшню, картоплю, млинці, бабки, стоплювати сало тощо.
ГАРНИЙ ТОЙ ДЕНЬ, КОЛИ РИНКА ШКВАРЧИТЬ.
РИНКА НІ ДО ЧОГО, КОЛИ ВАРИТИ НІ 3 ЧОГО.
ШКВАРЧИТЬ, ЯК САЛО У РИНЦІ. (Про сварливу людину. —Порівняння.)
ЧОРНЕ ПОРОСЯ ПО ПЕЧІ ГАСА. (Загадка про ринку.)
ЩО ЦЕ ЗА ЗАГАДКА, ЩО ПІД ЯЄШНЕЮ ГЛАДКА? (Загадка про ринку.)
ЧИГИРИНЦІ СПЕКЛИ ЧОРТА В РИНЦІ,
А ТАРАЩАНЦІ
З'ЇЛИ ЙОГО ВРАНЦІ. (Жартівлива примовка.)
Гусятниця — ринка видовженої форми для запікання птиці.
Поросятниця — велика ринка видовженої форми для засмажування поросяти.
Казан, котел — різновид горщика на вузенькому денці, без шийки, іноді з покришкою — варити кашу, інші страви.
НАРОДИВСЯ КАЗАНОМ, КАЗАНОМ ПОМРУ
КРАЩЕ БУТИ КАЗАНОМ, НІЖ ПОКРИШКОЮ.
СМІЄТЬСЯ ГОРЩИК 3 КОТЛА, А ОБИДВА ЧОРНІ ДОТЛА.
ГОРЩИК 3 КАЗАНОМ НЕ НАСПЕРЕЧАЮТЬСЯ. (Тобто кожний вважає себе поважнішим.)
ВІТЕР ВІЄ, ПОВІВАЄ,
В КАЗАНОЧКУ ЗАКИПАЄ.
ХТО ЗАГУБИВ КОРОВУ, ШУКАЄ ЇЇ НАВІТЬ У КАЗАНОВІ.
НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИЙ, ЯК КАЗАН БЕЗ ДЕНЦЯ. (Про самітну, всіма забуту людину. — Порівняння.)
ГОРЩИКУ, РОЗВАЖНИЙ БУДЬ,
НЕ ПУСКАЙСЯ З КАЗАНОМ В ПУТЬ. (Тобто шукай собі в дружбі рівню.)
Миска — глибока тарілка для їжі. У великих мисках мили посуд.
НАВІЩО ЗОЛОТА МИСКА, ЯК ВОНА ПОРОЖНЯ.
Є МИСКА, ТА У МИСЦІ НЕМА.
НА ЧУЖУ КАШУ НАДІЙСЯ, А СВОЯ Б У МИСЦІ БУЛА.
ХТО БЛИЖЧЕ ДО МИСКИ, ТОЙ І СЬОРБАЄ.
ЯК НЕ НАЇВСЯ 3 МИСКИ, ТО НЕ НАЛИЖЕШСЯ Й З ПОЛУМИСКА.
ХОЧ НА КОПІЙКУ, ТА НА ТАРІЛКУ. (Хоч би яка страва, аби було що поїсти.)
ЗЕМЛЯ - ТАРІЛКА, ЩО ПОКЛАДЕШ, ТЕ Й МАТИМЕШ.
(Порівняй: Що посієш, те й пожнеш.)
ЇХАВ ПРОКІП 3 ПРОКОПИХОЮ І ЗАБАЛАКАЛИСЬ ПРО МИСКИ, ПРО ГОРШКИ І ПРО ПОКРИШКИ. (Скоромовка.)
ЧИСТИЙ, ЯК ТАРІЛКА ПІСЛЯ МИТТЯ.
Тиква, банька, корчага, куман, кубушка — тюльпаноподібна вузькогорла посудина з одною-двома ручками, в якій носили воду на польові роботи.
ЖНИЙТЕ, ЖЕНИ, ЖНИЙТЕ, ЖВАВО,
ТА НАЙДЕТЕ БАНЬКУ В ЖИТІ.
А ЯК ЖИТО ДОЖНЕТЕ,
ТО СИ З БАНЬКИ ВИП'ЄТЕ. (Зі жниварської пісні.)
ВІДЧАЙДУШНАЯ ГОЛІВОНЬКА,
ТА Й НІЧИМ НЕ ДОРОЖУ:
КОЛИ ГОЛОВУ ВІДРУБИТЕ -
Я КОРЧАГУ ПРИВ'ЯЖУ. (Жартівлива пісня.)
Барило — посудина циліндричної форми, опукла посереди- широким носиком і ручкою, на ніжках-підставках. Для вина,
БАРИЛЬЦЯ, ПЛЯШЕЧКИ, НОСАТКИ, СУЛІЇ, ТИКВИ, БАКЛАЖКИ, ВСЕ ВИСУШИЛИ БЕЗ ОСТАТКУ,
ПОСУДУ ПОТОВКЛИ В ШМАТКИ. (Іван Котляревський, «Енеїда».)
ОБДУВСЯ, ЯК БАРИЛО. (ПОРІВНЯННЯ.)
Ба(о)клаг, ба(о)клага, плесканка — дископодіб¬на плеската посудина з шийкою і ручкою. Для води й вина. Використовувалась як дорожній і столовий посуд.
КОЗАЦЬКА БАКЛАГА - У ЖНИВА НАСНАГА.
Куманець, колач, квасник — бубликоподібна порожниста форма на високій ніжці з підставкою, з носиком, ручкою і накривкою. Для міцних напоїв.
ЇХАВ ПІП У ТРОСТЯНЕЦЬ,
ВІЗ ВІН ДІРКУ Й КУМАНЕЦЬ.
ДОКИ МИЛУВАВСЬ ОХТИРКОЮ -
ВКРАЛИ КУМАНЕЦЬ ІЗ ДІРКОЮ. (З жартівливої пісні.)
Кухоль — невелика посудина циліндричної форми з ручкою. Для зачерпування й пиття рідини.
КАЧКА У МОРІ, ХВІСТ НА ЗАБОРІ, (Загадка про кухоль.)
КОГО В ХАТІ ВСІ ЦІЛУЮТЬ? (Загадка про кухоль.)
ЛІЗ КАРАСИК ЧЕРЕЗ ПЕРЕЛАЗИК, ТА В ВОДУ - ПЛЮСЬ! (Загадка про кухоль.)
Фляша — пляшка для вина.
НАША ГУБА НЕ ФЛЯША, -
ТЕ З'ЇСТЬ, ЩО Й ВАША. (Жартівлива примовка.)
Чайник — куляста посудина з носиком, ручкою і покришкою. Для заварювання чаю, запарювання трав.
Чашка, філіжанка — невелика посудинка з ручкою для пиття чаю, молока, води тощо.
Цукорниця — вазочка на ніжці для цукру.
Банка, слоїк — висока циліндрична посудина з вінцями. Для зберігання варення, меду, смальцю, крупів, ліків.
Бабушник — посудина циліндричної форми з розширеним догори верхом. Для випікання хліба, бабок.
Пасківник, поставець — посудина циліндричної форми для випікання пасок.
Квітник, вазон — посудина циліндричної форми для вирощування кімнатних рослин.
Водянка — велика діжка для води.
Двійнята, трійнята, близнюки — два або три горнятка, з'єднані докупи боками, а зверху — ручкою-кільцем. Кожне з горняток мало окрему покришку. Для двох або трьох різних страв, що їх селяни брали із собою в поле.
А МИ ТАКІ ПАРОВАНІ,
ЯК ГОРНЯТКА МАЛЬОВАНІ. (З народної пісні.)
Фігурний посуд — посудини для напоїв у формі баранців, левів, птахів, людей, а також маслянки у вигляді квочечок, сільнички у вигляді качечок.
Монетки — мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду — горщиків, глечиків, макітерок, мисочок, вазочок, чашечок, чайничків тощо. Правили за дитячі іграшки. Така іграшка коштувала на ярмарку одну копійку, тобто за неї давали монетку, звідки й пішла ця назва. Також їх часто давали на здачу покупцеві.